Тут вам не Каліфорнія, блять! - Новітня історія України в коровах
Недавна прачитав в Ескваєрі замічатєльний тєкст про Ближній Восток, описаний з пазиції старого анікдота про 2 корови. Не то шо я постояний чітатєль журнала, душка заставила прачитать, зі словамі "Учісь як нада писать!". А статья мєні очінь понравілась і я рішив, а чого б не написать і про Україну.
1991 рік.
Незалежність. Україна має 2 корови, які їй дісталися від Радянського Союзу. На виборах голови калхозу побєдив старий голова, який вчасно успів надіть вишиванку. Коровам надівають на шию жовто-блакитний стяг і під звуки нового гімну перестають кармить.
1992-1993 рік.
Корови молока не дають та їх ніхто і не доїть. Всі заняті дєрібаном складських приміщень калхозу і вивозом тєхніки. Каждий сабі старається урвати шо може. Коров замість сіна, кормлять купонами, яких таді було хоч лопатою греби.
1994 рік.
Галава калхозу зі словами "маємо те шо маємо", віддає 1 корову. В обмін на обіщанія про великий мир і дружбу. Після цього майже 20 років ходить по пірідачам і разпавідає, як він вигодно БЕСПЛАТНО отдав корову.
1994 рік.
На виборах галови колхозу, побєдив дірєктор Южмаша. Дірєктор всім доказував, що молоко дуже близька для нього тема, бо він кались в молодості пакував згущонку в тюбіки для космонавтів.
1996 рік.
Після пару лєт запоя, тракторісти і мєханіки колхозу прийняли Інструкцію по догляду за коровою. Корова здивована, але кормить її краще не стали.
1999 рік.
На очірідних виборах галави калхозу, старий голова з лозунгамі "Головне щоб не було сказу"неспадівано виграє сам у себе. Потому што конкурентів не було. Адного ще задовго до виборів переїхав трактор, інший був прастим вчителем історії КПСС і молоко бачив тільки на картінках.
2000 рік.
Після важких виборів галава калхозу запросив до роботи молодого бухгалтєра, який разом з дояркою начинає наводить порядки. Для начала він продав всі електричні стовпи і навіть трохи помив корову, яка вже смерділа. Після такої уборки бухгалтер попадає в передачу "Село і люди" і займає 4-місце серед агрономів району.
2001-2003 рік.
В калхозі всі пьянствують. Всьо молоко від корови іде зятю галави калхоза. В пєрєриве мєжду пьянкою галава калхозу пише монументальну працю "Корова, не коза."
2004-2005 рік.
Доярки востали протів тракторістів і механіків. Три тижні сиділи на полі і нічого не рабили. Корова не доїлася і перепуганий галава калхозу віддав сваю посаду бухгалтєру. На корову відразу наділи вишиванку і заставили вчить історію УПА. Всьо молоко іде на фінансування кніжок про Голомодор.
2006 рік.
Перша молочна війна. Сосєдній калхоз залупив ціну на комбікорм. Голова калхоза разом з тракторістами вазмутився. Послє 3-х дневного запоя, сторони прийшли до згоди, що комбікорм буде постачать одна швейцарська компанія, зарегістрована на 4-м етаже общєжитія тракторного завода. Корова як стояла в гівні, так і стоїть, тільки задні ноги оказалися в офшорах.
2009 рік.
Калхозом почала управлять доярка. Молоке іде неізвєстно куда, но доярка ходить в костюмах Луі Віттона і каже шо вона працює.
2010 рік.
На вибораз галави калхозу, побєдив автомеханік з Донбаса. Все молоко іде на Межигірья. Корову пачинають годувати за новою дієтою. Порції стають всьо менше і менше, а надоїв требують больше. Таму що реформи.
2011 рік.
Корову оберігають 2 автобуси з Беркутом. Молока майже нема. Однак голова колхозу постійно розказує про збільшення надоїв молока. На Межигірьї зявляється мода, приймать вани з молока. Калишню доярку за розбавлення молока водою, саджають в сарай.