Харківська обласна організація «Захист Харків», починаючи з 2008 року уважно відслідковує офіційну статистику по кредитним взаємовідносинам банків і позичальників, та починаючи з першого дня існування організації, така статистика була і остається величезним табу для всіх бажаючих її отримати. З самого першого дня введення в обіг грошової одиниці України – гривні, у всіх документах, нормативних актах, законах, кодексах і Конституції – декларується її захист, підтримка, а також те, що вона є єдиною для нашої держави –України.
Але починаючи з 2003-2004 року розпочалось надування «мильної бульбашки» споживчих кредитів, що призвело в 2008 році до колосального знецінення гривні і зігнання в фінансове рабство близько 3 мільйонів громадян України. Після кризи 2014 року, коли кредити подорожчали ще раз, але уже втричі, їх виконання стало просто нереальним. Банківські установи позиціонують себе над громадянами країни і в своїх відповідях на звернення громадян, просто знущаються, або зовсім не відповідають, ігноруючи такі звернення. Згідно зі статистичними даними, наданими апеляційними судами України, у 2009 році на розгляді місцевих судів по першій інстанції перебувало 197,6 тис. цивільних справ, які випливають з кредитних відносин. В 2014 році дана статистика має уже набагато меншу кількість, тому що забирати вже немає у кого, кредити стали для багатьох позичальників величезною розкішшю. В 2010 році дана статистика збільшується мінімум на 50 % до 250 тисяч цивільних справ, що свідчить про повальні неплатежі споживчих кредитів. Криза 2014 року стала для банків новим витком наживи на майні позичальників, але цікаво, а що будуть робити банки, як заберуть все. Влада введе новий податок – на розвиток банків???
За даними Національного Банку України, серед виданих кредитів, основний процент займають кредити, видані в іноземній валюті, яких майже 80% і в своїй основній частині, більше 50% - це споживчі іпотечні кредити. Куди ж підуть ці люди, яким рідна держава допомогла і посприяла виселити з своїх домівок. Чому ніхто не зупинив цю жахливу Вакханалію закабалення українського народу міжнародними фінансовими групами?
Керівництво держави, Національний банк України не змогли виробити стратегічного бачення перспектив творення національної банківської системи. Прихід іноземного капіталу в українські банки відбувся під відволікаючі розмови про доцільність залучення в економіку країни дешевих іноземних ресурсів. Стрімке зростання іноземного капіталу у структурі банківської системи України не призвело, а ні до здешевлення кредитних ресурсів для реального сектору економіки, а ні до залучення прямих інвестицій у пріоритетні галузі економіки.
Багато банків показували свою неможливість бути прибутковими у кризові 2008-2010 роки, і всі звіти, у всіх газетах і з екранів ТБ, розказували нам про тяжке фінікове становище банківської системи. Посилаючись на тяжкий фінансовий стан і неможливість виконувати свої обов’язки за договорами, банки давали неправдиві дані, адже всім відомо, наприклад, що ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» є структурною одиницею банківської групи «Райффайзен» (Австрія). Згідно основних фінансових показників, розміщених на офіціальному сайті, за адресою в Інтернеті: http://www.ri.co.at , чистий прибуток даної групи банків в 2008 році склав 3 мільярди 232 мільйони євро, в 2009 році – 2 мільярди 932 мільйони євро, за перше півріччя 2010 року – 1 мільярд 430 мільйонів євро, внесок українського банку, в загальний чистий прибуток – в 2008 році – 467 мільйонів євро, в 2009 році – 410 мільйонів євро. Дані взяті з офіційного щорічного фінансового звіту, розміщення якого є обов’язковим за кордоном, на офіційних Інтернет сторінках комерційних банків. Якщо ми спробуємо отримати офіціальну статистику багатьох банків, ми знову наткнемся на табу комерційної таємниці . Але якщо так невигідно вести банківську справу в Україні, то чому комерційних банків кілька сотень??? Відповідь напрошується сама.
Як таке можливо, що в країні з самим низьким рівнем життя в Європі міжнародна фінансова структура заробляє майже 20% свого прибутку? Це ж скільки бухгалтерій ведеться в даному банку? Один звіт для податкової, другий для НБУ, третій для преси, а четвертий для господаря?
Завдяки гіпертрофованому нарощуванню споживчого кредиту, ініційованому банками з іноземним капіталом у вигляді розгалуженої мережі кредитних продуктів, які спрямовувались на придбання імпортних товарів, відбувалась опосередкована трансформація кредитної заборгованості населення (номінованого у іноземній валюті) у від‘ємне сальдо зовнішнього торговельного балансу країни.
Криза 2008 – 2009 та 2014 років наочно продемонструвала неефективність існуючих методів державного регулювання фінансового сектору України, а також вказала на помилковий вектор розвитку системи державного регулювання і нагляду. За період 2008 -2014 роки, до громадської організації «Захист Харків» звернулося більше 200 громадян за допомогою для вирішення питання з поверненням кредиту і більше 200 осіб з повернення депозитних вкладів, всі громадяни отримали кваліфіковану допомогу, а також вони могли отримати консультацію для подачі позову до суду, про визнання кредитного договору недійсним.
На даний період, в Харкові кожний день слухається біля 30 справ по кредитним відношенням і прослідкувати за цими процесами немає можливості, але багато з нас уже пройшли весь процес від суду першої інстанції до Верховного Суду України, включно. Завдяки цьому можна констатувати, що якщо суд першої інстанції, ще виносить рішення на користь позичальника, в співвідношенні 1 до 50, то Апеляційний суд м. Харкова не пропускає такі рішення ніколи, чим можна констатувати негласну заборону на винесення позитивний рішень для позичальників, що підтверджують в приватних бесідах судді, їм сказано – позичальник не виграє ніколи. Щоб побачити, що твориться в наших судах, потрібно просто побути на процесі і послухати, як застосовують судді, закони України в своїх цілях. Також потрібно відмітити, що в даний період, з’явилося багато компаній, які представляють колекторські послуги, що в даний час не регламентуються ніякими законами. З допомогою методів погроз та шантажу , які вони застосовують до позичальника, членів його родини, сусідів, роботодавців, ці бандитські угруповання вибивають кошти, доводячи іноді людей до самогубства. Таких випадків в 2008 – 2014 роках було немало, а про скільки трагедій ми не взнаємо ніколи. Також відомі випадки проведення торгів майна позичальника за рішенням суду, без повідомлення другої сторони конфлікту, а саме позичальника. Дані організації, які займаються реалізацією такого майна, продають предмети іпотеки разом з неповнолітніми дітьми. Захист прав неповнолітніх дітей повинні проводити державні органи опіки та піклування, які є в кожному районі міста, але в суди представники органів опіки і піклування ходять дуже рідко і в основному займають пасивну позицію наглядача, а не захисника прав неповнолітніх, навіть не виконуючи свої службові інструкції. Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що сума заборгованості по кредитам на даний час, буде тільки збільшуватись, а кількість громадян України, які будуть змушені зостатися без майна, тільки збільшуватись. В даному випадку хочеться здати тільки одне запитання, що зробила влада для своїх громадян за період з 2008 по 2015 роки в даному питанні? Відповідь – НІЧОГО.
